Анастасія Іванова: про фінанси як сферу із необмеженими можливостями та досвід проживання у Польщі

Лілія: Анастасіє, привіт! Дякую, що знайшла час для зустрічі зі мною, адже, враховуючи сферу твоїх професійних вподобань, у мене є чимало запитань щодо твого досвіду.

Ти вивчаєш фінанси, тобі подобаються фінанси, ти працюєш із фінансами – усе, що містить слово «фінанси» – це про тебе. При цьому, статистика свідчить, що: а) у руках жінок сконцентрована значно менша кількість фінансового ресурсу аніж у чоловіків (у 2018 серед 2 208 світових мільярдерів було тільки 256 жінок[1]); б) жінок серед TOP-фінансистів світу, особливо тих, що очолюють фінансові корпорації, одиниці (у списку Fortune 500 за 2019 жінок було лише 39[2]). Відповідно, коли мова йде про гроші, то ми ніби одразу переходимо у такий собі «чоловічий світ». Розкажи, будь ласка, що спонукало тебе почати займатись цим напрямом?

Анастасія: Привіт! У моєму розумінні фінанси – це необмежені можливості для самореалізації. Якщо ти вивчаєш фінанси в університеті, перед тобою у майбутньому відкривається безліч стежок: можеш піти працювати у банківський сектор; на державну службу; у бухгалтерські або аудиторські фірми тощо. Наприклад, я проходила стажування в Польщі і у банку, і в бухгалтерській фірмі, і в аудиторській компанії, а наразі є інтернкою в Апараті Верховної Ради України. Таким чином, я можу розвиватись у всіх сферах життя та бути цілісною особистістю та професіоналкою.

Хоча варто зазначити, що, оскільки наш світ є надзвичайно мобільним і усе змінюється буквально за лічені місяці, то одним із найбільших викликів роботи у сфері фінансів є необхідність постійно навчатись і вдосконалюватись у абсолютно різних сферах. У банківській сфері ще 3-5 років тому що таке PayPass ніхто не знав, а сьогодні на цьому будуються їхні внутрішні процеси. Вже існують онлайн банки, тобто, якщо певна особа має бажання вивчати фінанси для того, щоб піти працювати в банк, то їй потрібно враховувати, що років через 15 банків як таких може вже і не буде. У сфері аудиту, що передбачає перевірку підприємств, варто завжди тримати руку на пульсі модернізації та оптимізації виробничих процесів, адже сьогодні застосовують одні процеси, а завтра – зовсім інші. Аудитори повинні розбиратись у цих питаннях краще, аніж директори компаній. 

Лілія: Ти зазначила, що у тебе є досвід стажування у різноманітних структурах, комерційних та не некомерційних, в Україні та за її межами. Аналізуючи його через так звані «гендерні окуляри», наскільки рівноцінно у них були представлені жінки та чоловіки на керівних посадах?

Анастасія: Наразі, все-таки, більшість керівних посад у фінансовому секторі посідають чоловіки. Ці дані були підтверджені і під час профільної конференції щодо фінансів – Європейському конгресі фінансів, – який я відвідала влітку 2019. Але варто зазначити, що є приклади надзвичайно прогресивних у цьому розумінні компанії. Зокрема, коли я працювала у KPMG, ми проводили аудит для City Bank. Його керівник зазначив, що прийнята ним політика управління передбачає обов’язкове забезпечення представництва жінок у керівному складі банку, оскільки жінки, на його думку, більш відповідальні, ґрунтовні та послідовні. Що ж до самого KPMG, то, хоча я не помічала разючої відмінності у кількості жінок та чоловіків, які працювали разом зі мною, але загалом на ринку праці у Польщі жінки представлені менше, аніж чоловіки. Якщо задуматись над тим, хто мене надихає у сфері роботи з фінансами, то, мушу зізнатись, що це будуть саме чоловіки, які очолюють певні банки.

Лілія: Із твоєї анкети я дізналась, що ти була членкинею жіночого клубу KPMG «For Ladies». Надзвичайно цікаво почути деталі щодо того, що це за ініціатива та які активності вона передбачає?

Анастасія: KPMG, будучи прогресивною компанією, створило жіночий клуб «For Ladies» з метою мотивації дівчат до роботи у сфері фінансів та загалом до більш активного залучення у публічну сферу. Вона передбачає зустрічі успішних жінок зі сфери бізнесу, керівниць великих компаній, банків, аудиторських фірм зі студентками та спілкування у інтерактивному форматі із сесією запитань-відповідей. Я відвідала цикл зустрічей клубу і мушу зазначити, що в більшості своїй вони стосуються не стільки певних технічних запитань щодо роботи у сфері фінансів, а тем work-life balance, розвитку лідерських компетенцій, побудови команди. Окрім формату лекцій, жіночий клуб KPMG «For Ladies» випускає журнал, у якому розвінчують стереотипи щодо ролі жінки в суспільстві, сім’ї, фінансах.

Участь у ньому надзвичайно мотивувала мене і років через 5 я б дуже хотіла стати менторкою у одній із подібних ініціатив для дівчат, ділитись з ними вже своїм досвідом та знаннями. До речі, наразі я працюю над запуском «Школи аграріїв» у Кіровоградській області та сподіваюсь, що мені вдасться розвинути її у щось масштабне.

anastasiia.jpg

Лілія: Ти навчаєшся на програмі «Фінанси та підприємство», а наразі стажуєшся в секретаріаті комітету з питань фінансів, податкової та митної політики. На твою думку, який законопроект у межах діяльності цього комітету варто було б прийняти та чому?

Анастасія: Для того, щоб дати обґрунтовану відповідь на це запитання, звернусь до свого досвіду проживання у Польщі. У цій країні передбачена система підтримки розвитку та становлення молоді: налагоджена співпраця великих фірм та корпорацій з університетами на постійній основі задля того, щоб забезпечити молодь практичним досвідом; надається різноманітна допомога студентам, зокрема у вигляді фінансування їхніх проектів або участі у дослідницьких та наукових проектах; польський уряд повністю звільнив молодь від сплати «податку на доходи фізичних осіб» до 27 років. На мою думку, останній пункт просто критично необхідний у сучасних умовах Україні для того, щоб втримати молодь та забезпечити їй можливість гідного життя вдома, а не спонукати до втечі за кордон. Тож я б запропонувала нашим законодавцям розглянути подібну пропозицію.

Лілія: Які кращі практики щодо організації стажування молоді ти б виділила як молода професіоналка?

Анастасія: Знаєш, насправді мені дуже пощастило із керівником мого стажування у секретаріаті комітету, адже він застосовує в роботі ті кращі практики щодо роботи зі стажерами, які мені відомі. Зокрема, мова іде про залучення до змістовної роботи, а не тільки рутинної адміністративної діяльності, сприяння особистісному та професійному розвитку, побудову менторських стосунків. За увесь час роботи в секретаріаті комітету (а це вже майже два місяці), я всього лише один чи два рази клеїла на папку якісь позначки і то це зайняло лічені години. Натомість мене долучали до законопроектної діяльності та розробки змін до Закону України «Про судовий збір».  Я також займалась написанням відповідей на звернення громадян та підготовкою аналітичних записок. Коли в комітет поступила пропозиція щодо участі його представників у тижневому семінарі з теми податків за доповідями від німецьких експертів, мій керівник  одразу сказав, щоб я йшла. Саме такий підхід у роботі із молодими людьми, коли їх сприймають як колег та рівних собі, я вважаю найбільш ефективним як для приймаючої сторони, так і для молоді.

Лілія: Анастасіє, ти є учасницею програми «TOP 15 студентів та студенток» Академії Леона Козьмінського. Що це за програма та як стати її учасницею чи учасником?

Анастасія: «TOP 15 студентів та студенток» – це науково-дослідницька програма мого університету, потрапити на яку можна пройшовши відбір, який складається із двох етапів. Спочатку ти заповнюєш анкету, якщо її відібрали для участі у другому турі, то тебе запрошують для проходження усної співбесіди. Дослідницький характер програми полягає у тому, що її учасники та учасниці займаються написанням наукових робіт. Нам безкоштовно надають менторів для консультування та супроводу упродовж усього періоду. Якщо у вас є якісь конкретні побажання щодо ментора, то програма передбачає можливість закріплення за вами саме тієї особи. У межах цієї програми я досліджую питання того,  що впливає на виплату дивідендів польськими банками. Згодом підготовлена мною роботу буде представлена на науковій конференції. На мою думку, існування таких програм є надзвичайно важливим для підтримки студентів, адже можливість отримати менторську підтримку, поспілкуватись із досвідченими практиками та науковцями є безцінною. 

Лілія: Упродовж останніх 4 років ти перебувала у статусі іноземної студентки, що навчалась у Польщі та у Франції. Поділися своїм досвідом інтеграції у нові суспільства: з якими викликами довелось зустрітись, або ж які приємні неочікувані моменти трапились на цьому шляху?

Анастасія: Одразу на думку спадає ситуація, яка трапилась зі мною одразу після переїзду у Польщу. На той момент мені було 17 років. Перший місяць свого перебування у країні я відвідувала курси польської мови. Щодня з нами займалась одна і таж викладачка (полька) по 3-4 години. По закінченню навчання вона запропонувала мені допомогу із вивчення польської мови безкоштовно. Уявляєш мій шок? У моєму тодішньому уявлені я приїхала у країну, де усі відносини побудовані на принципах ринкової економіки (хочеш щось отримати – заплати), а тут чужа мені людина, навіть не українка, пропонує допомогу на безоплатній основі. Той випадок заклав основи мого подальшого позитивного ставлення до поляків. Мушу зазначити, за увесь період мого навчання воно не те що не зіпсувалось, а тільки посилилось, адже якщо у мене були якісь проблеми, або потрібна була порада – я завжди могла звернутись до своїх викладачів і отримати від них підтримку. Я ніколи не відчувала по відношенню до себе дискримінаційного ставлення у зв’язку із тим, що я українка.

Якщо у Польщі я навчалась переважно у середовищі польських студентів, то у Франції ситуація була трішки іншою. Наша група повністю складалась із іноземних студентів, які приїхали на навчання у цей університет із різних куточків світу: з Іспанії, Тайланду, Угорщини тощо. Усі були з різними ментальностями, традиціями, уявленнями, але саме цей мікс і став основою побудови дружніх стосунків. Ми доповнювали один одного.

Відповідно, з власного досвіду можу надати наступну пораду щодо того, як інтегруватись у нове суспільство: спілкуйтесь з людьми, будьте позитивними та відкритими, не бійтесь заводити нові знайомства та вибудовувати дружні стосунки з ровесниками та викладачами.

Лілія: Підсумовуючи нашу розмову, які три речі, які є у Польщі, але яких немає в Україні, ти б хотіли запровадити у наших реаліях?

Анастасія: Розгляну це питання з точки зору студентки. Перш за все, потрібно запровадити систему якісного вивчення англійської мови. Наша країна «йде в Європу», тому кожній молодій людині просто критично необхідно вільно володіти англійською мовою для того, щоб мати можливість безперешкодно спілкуватись з рештою світу. Потрібно виробити розуміння того, що її вивчення потрібне не для викладача, щоб скласти іспит, а для себе перш за все.

По-друге, держава та бізнес мають зрозуміти, що молодь – це наше майбутнє, тож саме із тим, чого ви її навчите, вона і прийде працювати в уряд, міністерства, компанії, фірми. Відповідно, потрібно з перших же курсів університетського навчання запроваджувати якісну систему стажувань та менторської підтримки, про яку я говорила раніше. Саме це є найкращою інвестицією.

По-третє, дуже важливо розвивати толерантне суспільство, яке приймає і поважає усіх своїх членів. Звісно, Польща також далеко не ідеальна країна у цьому контексті, у неї є і свої мінуси, але Україні ще далеко навіть до неї. Наприклад, діяльність Донецького медичного університету перенесли до Кропивницького. У ньому навчається багато іноземних студентів, але не європейців, а з більш бідних країн, зокрема з Індії та Пакистану. Місцеве населення замість того, щоб радіти збільшенню кількості робочих місць за рахунок цього та прибутку, скаржиться щодо того, що «поприїжджали тут незрозуміло хто». Перепрошую, але якщо ви «хочете в Європу», то потрібно і мислити як європейці. Для них іноземні студенти – це вже давно норма. Ми усі є рівними у правах та можливостях. Як українка, яка провела значну частину свого життя за кордоном зазначу, що це основа-основ розвитку будь-якої демократичної держави. Коли ти відчуваєш, що до тебе ставлять з повагою, то хочеш віддавати цій країна та цим людям ще більше поваги зі свого боку.

Лілія: Безперечно, питання поваги та толерантності є одними із ключових в українському суспільстві. Дякую за те, що поділилась своїм досвідом та думками. Бажаю тобі досягнути значних висот у сфері фінансів!

 

Інтерв’юерка: Лілія Антонюк,

виконавча директорка ГО «Жіноча Ліга», інтернка секретаріату комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин

Респондернка: Анастасія Іванова,

інтернка секретаріату комітету з питань фінансів, податкової та митної політики

 

 

[1] Economic Inequality Across Gender Diversity: https://inequality.org/gender-inequality/#gender-wealth-gaps

[2] The Fortune 500 Has More Female CEOs Than Ever Before: https://fortune.com/2019/05/16/fortune-500-female-ceos/

Undefined