«Фемінізм у праві» або шлях української жінки до ґендерної рівності від Асоціації жінок-юристок України «ЮрФем»

1_1.jpg

На чергову дискусію до інтернів та інтернок Програми стажування в Апараті Верховної Ради України завітали членкині Асоціації жінок-юристок України «ЮрФем» — менеджерка проєктів Ярина Волошин та інтернка Соломія Калинів. Напередодні заходів учасники та учасниці Програми мали нагоду проголосувати за лекцію, яку їм було б цікаво прослухати. Цього разу була обрана доволі актуальна для України тема злочинів проти статевої свободи та недоторканності в контексті імплементації Стамбульської конвенції. Ярина та Соломія розповіли про роботу «ЮрФем», пояснили переваги й недоліки згаданої конвенції, а також подискутували з інтернами та інтернками про ефективність документа та можливості захисту жінок від домашнього насильства. І подарували книгу Енн Скейлз «Фемінізм у праві», яку переклала команда Асоціації. 

Як зазначила Ярина, Асоціація жінок-юристок є досить молодою організацією. Вона була заснована у вересні 2017 року. Відтоді учасниці «ЮрФем» активно працюють над місією організації, яка полягає в «зростанні, видимості та безпеці, які, відповідно, ведуть до рівноправності й справедливості». За два роки існування провели 42 події, а до проєкту долучилися більше 3000 учасниць. Стратегічний напрямок — посилення впливу юристок у професії. 

Адвокація «ЮрФем» полягає в захисті прав жінок, їх посиленні в законодавчій і суспільно-політичній сферах та інституційному розвиткові. Серед напрямів безоплатної правової допомоги Ярина виокремила підтримку для вразливої категорії населення. Асоціація жінок-юристок України активно працює над темами ґендерної дискримінації та механізмами надання правової допомоги. Із цих тем «ЮрФем» ще проводить тренінги. 

До ініціатив організації належить створення #ЮрФем_OpenSpace у Рівному, Маріуполі, Миколаєві, Вінниці та Києві. Там збираються жінки-юристки різних галузей, які діляться досвідом одна з одною. Така ініціатива існує для «підвищення активності юристок у напрямі захисту прав жінок». Асоціація ще займається організацією Літньої школи «ЮрФем» і проводить показ документального фільму «Врівноваження терезів». За словами спікерки, цей фільм, який розповідає про становище жінок-юристок у Сполучених Штатах під час 70-80-х років, багато в чому перегукується з українським сьогоденням у сфері юриспруденції.  

До проектів «ЮрФем», спрямованих на зростання видимості жінок-юристок, належать #ДеньЮристкиЗЮрФем та #ЖінкиУПраві. Ідея полягає в збиранні історій успіху, як відомих закордонних юристок, адвокаток, суддів тощо, так і «success stories» членкинь «ЮрФем» «із точки зору власного особистого та професійного досвіду».  

Також «ЮрФем» проводить медіа-кампанії, які пояснюють проблему сексуальних домагань, а ще реалізувала разом із «Громадським радіо» проєкт #ЯЗахищаюЇї, коли юристки надавали коментарі щодо дискримінації жінок. 

На сайті Асоціації є «контактні кнопки», які дозволяють поділитися досвідом, а також додати себе до бази юристок. 

До продуктів і заходів «ЮрФем» належать організація Всеукраїнського Форуму Юристок, розробка методичних рекомендацій, які стосуються ґендерної дискримінації та правової допомоги жінкам із вразливих груп, створення навчального курсу «Ґендерна рівність та права жінок» і переклад книжки Енн Скейлз «Фемінізм у праві». 

Друга частина лекції була присвячена безпосередньо Стамбульській конвенції. Як зазначила Соломія, цей документ є першим міжнародним актом, в якому використовується поняття «ґендер». Проблема з ратифікацією виникала через вплив Ради церков та релігійних організацій, адже в цьому міжнародному акті ґендер стає гнучкішим і закріплюється не лише біологічною статтю, але є й «залежним від самоідентифікації особи». Через існування стереотипів щодо становища жінки в сучасному українському суспільстві, на політичному рівні було складно застосувати поняття «ґендер». Багато політиків вважали його занадто «крикливим», трактуючи з певними підтекстами. 

Стамбульська конвенція окреслює широкий ряд кримінальних злочинів, які повʼязані не лише з фізичним, але й економічним і психологічним насильством. Однією з найважливіших цілей міжнародного акту є досягнення нульової толерантності до такого виду насильства завдяки попередженню та подоланню ґендерних стереотипів. До вимог конвенції належать попередження (prevention), що передбачає підвищення обізнаності суспільства про різні форми насильства, навчання професіоналів для роботи з потерпілими та співпраця зі ЗМІ й громадськими організаціями; захист (protection) — медична, психологічна й правова допомога жертвам, організація притулків і гарячих ліній; інтеграція  (integration) — виведення проблеми насильства на новий рівень, коли вже є певна обізнаність суспільства та працюють відповідні служби.    

До позитивних зрушень, які стосуються Кримінального кодексу України, належить додавання нових термінів (як-от «стерилізація» в ст. 134 КК України «Незаконне проведення аборту або стерилізації»), зміна понять на концепти, наближені до міжнародного акту (замість «Задоволення статевої пристрасті неприродним способом», у новій редакції ст. 153 КК України — «Сексуальне насильство»), а також урахування додаткових ознак злочину, за які можна притягнути до кримінальної відповідальності (нова редакція ст. 121 КК України «Умисні тяжкі тілесні ушкодження», в якій однією з форм злочину є каліцтво статевих органів).  

Попри те, що певні положення Стамбульської конвенції впроваджуються в Кримінальний кодекс України, існують певні прогалини та філологічні невідповідності, які спотворюють зміст статей КК України (наприклад, «примушування особи без її добровільної згоди», що є нелогічним, адже немає примушування «за добровільної згоди»; ще в Кримінальному кодексі не враховані випадки сексуального насильства до чоловіків і, відповідно, не розвинена термінологія в цій сфері). 

Загалом, попри недоліки й термінологічні огріхи, в українському законодавстві відбулися позитивні зміни, адже зʼявилися нові обмежувальні заходи для злочинців і відповідальність за їх невиконання. Також приділяється увага злочинам, скоєним «щодо подружжя, колишнього подружжя або близьких осіб». Така зміна в законодавстві не лише підтверджує, що насильство в сім’ї існує, але й дозволить надалі його попередити та притягнути злочинця до відповідальності.  

Після лекції інтерни та інтернки мали змогу спитати те, що цікавить, і подискутувати. На запитання, в який спосіб упроваджуються положення Стамбульської конвенції на практиці, спікерки зазначили, що за рік ухвалили лише два вироки. Окрім того, серед недоліків — і відсутність реєстру кривдників. Створений відділ поліції «Поліна» нині зустрічається з багатьма проблемами, зокрема й із реагуванням на конкретні ситуації, із якими поліція справляється краще. 

Також пролунало цікаве запитання про можливості захистити свої права жінок, які проживають у маленьких містах або селах. Оскільки, за словами однієї з інтернок, існує залежність прав жінки від місця проживання (місто vs мале місто, село), рівня освіти, а також різниці поколінь (молодше покоління знає про свої права та є обізнанішим, на відміну від старшого). Це спровокувало дискусію, адже й у великих містах порушуються права жінок, але, можливо, це набуває інших форм (наприклад, сексизм на роботі). На це запитання експертки «ЮрФем» зазначили, що в жінки з малого міста або села є набагато менше прав, адже в даному разі діє множинна дискримінація. 

На запитання, чи вирішує Стамбульська конвенція проблему домашнього насильства, Ярина та Соломія відповіли, що найбільша проблема виникає на початку, коли потрібно довести доказовість злочину. На цьому етапі 90% жінок забирають заяви з поліції. Це повʼязано з проблемою менталітету, адже зазвичай саме жінка стає об'єктом осудження. Причиною є й економічна залежність жінки від чоловіка, що перешкоджає притягненню злочинця до кримінальної відповідальності.   

Також спікерки окреслили механізм притягнення до кримінальної відповідальності. Так, має бути три адміністративних правопорушення, опісля складається протокол, а справа направляється до суду. Оскільки на цьому етапі важливі докази, варто фіксувати інформацію про звернення на гарячі лінії, за притулком тощо. Якщо свідком домашнього насильства стає дитина, факт злочину може довести й звернення до психолога. 

Незважаючи на те, що нинішнє законодавство не гарантує покарання кривдників, відбувається актуалізація цього питання, збільшується його видимість. 

5_0.jpg

«Коли проблема буде на слуху, кількість таких випадків зменшиться», — зазначила Ярина Волошин. 

Ось такою була зустріч із представницями Асоціації жінок-юристок в Україні «ЮрФем». Коли зміниться українське законодавство на користь ґендерної рівності — невідомо, проте навчитися поважати себе, свою свободу та бути фінансово незалежною кожна українка має вже сьогодні.  

 

Вікторія Слободянюк 

інтернка Управління кадрів Апарату Верховної Ради України

Undefined