Інтерни вчаться думати глобально, а діяти локально

В історію видатних українців, відомих усьому світові, що гордо носять титул нашого співвітчизника, вписав своє ім’я Богдан Гаврилишин, з яким і відбулася зустріч інтернів 26 січня 2012 року.

За активної участі та організаційної допомоги Богдана Гаврилишина в 1989 році в Україні було створено Міжнародний благодійний фонд «Відродження», який фінансується Джорджем Соросом. Ще у 1991 році доктор Б. Д. Гаврилишин створив і очолив Консультативно-дорадчу раду при Президії Верховної Ради України, яка діяла протягом семи років, був членом американсько-українського дорадчого комітету, радником першого Президента України, чотирьох голів Верховної Ради та трьох Прем’єр-Міністрів. На сьогодні він – почесний голова Крайової Пластової Ради, член Римського клубу, співзасновник Міжнародного економічного форуму в Давосі. Богдан Дмитрович – людина високої волі. Він активно займається громадською діяльністю, за його плечима великий педагогічний досвід роботи.

Почалася зустріч цікавою притчею про одного мудреця, у якого два юнаки, сховавши пташку в долонях, запитали, чи жива вона, чи ні. Якщо відповідь буде «так» – молодик умить скрутить шию тій пташці, у випадку протилежної відповіді – дістане її живою. Мудрець відповів словами, яких ніяк не чекали зухвальці: «Доля пташини у ваших руках!». За словами пана Гаврилишина, будь-яка можливість, що випадає нам у житті, так чи інакше може вплинути на наше майбутнє. Усе залежить виключно від нас, стане вона втратою часу чи корисною школою.

Батьки Богдана Гаврилишина не змогли здобути повноцінної освіти, через що доклали багато зусиль, щоб їхні діти стали високоосвіченими людьми. Саме це стало стимулом молодому Богданові з бажанням і цікавістю навчатися та сподіватися на втілення своїх бажань. Часом він робив речі, непосильні іншим, або намагався займатися новими для нього науками. Знаючи німецьку мову, молодий хлопець щовечора вивчав англійські слова з німецько-англійського словника, а вже пізніше консультувався зі знавцями мови стосовно їхньої вимови.

Богдан Гаврилишин називає себе «вічним оптимістом», мрійником та вважає, що не слід боятися уявляти, багатіти думкою про незвідане. Втілювати мрії у життя – це приємно. Починати потрібно з невеликого, з себе: «Вчитися, мріяти, діяти з ентузіазмом, оптимізмом, захопленням».

Для інтернів ця зустріч стала своєрідним поштовхом, натхненням на плідну роботу та досягнення власних життєвих цілей, уроком ніколи не зраджувати моральних принципів та впевнено і відважно боротися за свою ідею.

Олена Клименко,
інтерн Комітету з питань фінансів, банківської діяльності, 
податкової та митної політики

Українська