Професія, якої не навчають: народний депутат України

Після оприлюднення результатів цьогорічних виборів народних депутатів України чи не кожне українське ЗМІ вважало за обов’язок, з посмішкою чи доріканням, оглянути фаховий склад новообраного парламенту. Так, ви пам’ятаєте і про фотографа, і сценариста, дизайнера, спортсменів, журналістів. Вони, звичайно, не затьмарюють своєю кількістю депутатів-юристів, економістів, вихідців з бізнесу, проте вважається, що ті останні придатніші до політичної діяльності, аніж перші. Але чому? Ні одні, ні інші народними депутатами бути не вчилися, жоден ЗВО не має відповідної спеціальності (якщо що, «державне управління», «політологія» то зовсім інше). А за видимою суспільству через екрани ТБ роботою у залі засідань криється ще величезний пласт роботи: попередньої і наступної, осягнення якого ще той виклик (!), особливо для «нових обличь».

Настав час нарешті розібратися, чим таким особливим займається народний депутат України поза часом пленарних засідань, які має права та обов’язки, чому фізично робочого часу не вистачає для самостійного якісного опрацювання законопроектів і хто в цьому випадку допомагає. А почнемо спочатку.

2.png

Вся діяльність народного депутата України чітко регламентована. Діє принцип: дозволено тільки те, що прямо визначено актами законодавства. Основоположними є Конституція України, закони «Про Регламент Верховної Ради України», «Про статус народного депутата України», «Про комітети Верховної Ради України». І така діяльність у кожного депутата відрізняється наявністю в нього додаткового статусу як очільника/члена фракції, міжфракційного об’єднання, депутатської групи, комітету, підкомітету, комісії.

На кожну сесію Верховною Радою затверджується календарний план її проведення, з якого можна виокремити п’ять типів діяльності народних депутатів України: робота на засіданні погоджувальної ради (стосується вищого керівництва Верховної Ради, голів депутатських фракцій/груп; голів комітетів); робота на пленарних засіданнях; робота в комітетах, комісіях, фракціях; робота в виборцями; «Година запитань до Уряду».

Під час пленарних засідань народні депутати пропонують питання для розгляду, виступають із законодавчою ініціативою, звертаються із депутатськими запитами, беруть участь у дебатах, висловлюють свою думку щодо кожного питання, яке розглядається на засіданні. При цьому вони зобов’язані бути присутніми та особисто брати участь у засіданнях Верховної Ради України та у голосуванні з питань, що нею розглядаються.

Під час роботи в комітетах, комісіях, фракціях народні депутати мають виконувати функції, закріплені за ними Положенням про депутатську фракцію (групу); бути присутніми на засіданнях комітету, підкомітету, тимчасової спеціальної чи тимчасової слідчої комісії, до складу яких їх обрано, та брати участь у їх роботі; виконувати доручення комітету, підкомітету, тимчасової спеціальної чи тимчасової слідчої комісії, визначені їх рішеннями.

Також народні депутати України постійно підтримують зв'язки з виборцями, розглядають звернення громадян та посадових осіб, інформують виборців про свою депутатську діяльність під час особистих зустрічей з ними та через засоби масової інформації, проводять особистий прийом громадян. При цьому законодавчо визначено, що депутати працюють із виборцями постійно, а фактично календарним планом на це відводиться один робочий тиждень на місяць.

В середньому, кожного дня народному депутату слід дати відповідь на 2-3 письмових звернення від громадян, це біля 50-ти в місяць. Більшість звернень по своїй суті, як правило, не належать до предмета відання конкретного депутата, але Закон України «Про звернення громадян» попри це зобов’язує звернення розглянути і відреагувати доцільним чином.

Чи слід згадувати про представницький статус народного депутата України, який вимагає відвідувати за запрошенням офіційні зустрічі, прийоми, від’їжджати за кордон із делегацією для участі у роботі міжнародних організацій? Крім того, чергова відмова дати журналісту інтерв’ю або з’явитися у студії політичної телепрограми сприймається, часто, з негативної сторони. Депутату закидують нещирість, замкнутість і таке інше. Але на всі додаткові опції публічного статусу необхідно мати час. Є привід поміркувати, коли ж встигають працювати ті, які не зникають з телеекранів.

Повернемося до законотворчості. Чи уявляєте ви скільки часу треба, щоб зареєструвати якісний законопроект? Навряд чи він пишеться у перервах між пленарними засіданнями. А як щодо пропозицій і поправок до інших законопроектів? Логічно, аби внести пропозицію треба спочатку опрацювати первісний текст.

Голосувати народним депутатам теж слід виважено, але під час одного пленарного дня, за умови проведення ранкового і вечірнього засідань, може бути розглянуто до 40 питань порядку денного. Це величезний об’єм інформації! Тоді, зазвичай, народним депутатом до уваги береться позиція фракції, до він належить.

1.png

Для правового, наукового, організаційного, документального, інформаційного, експертно-аналітичного, фінансового і матеріально-технічного забезпечення діяльності Верховної Ради України, її органів та народних депутатів, зокрема, функціонує Апарат Верховної Ради України.  Одним із структурних підрозділів Апарату є секретаріат комітету.

Працівники секретаріатів – висококваліфіковані, досвідчені особи. Їх склад не оновлюється із кожною каденцією парламентарів, і на посади вони призначаються за результатами конкурсного відбору. Ними готуються проекти рішень, висновків, рекомендацій з питань, що розглядаються комітетом; здійснюється попередній розгляд та опрацювання проектів законів, постанов та інших актів, з підготовки і попереднього розгляду яких комітет визначений головним; готуються висновки; розглядаються звернення громадян, що надходять до комітету, і це далеко не повний перелік завдань.

Народний депутат України може мати до тридцяти одного помічника-консультанта, яких він обирає собі самостійно, серед них і ті, що працюють на постійній основі, і ті, – що на громадських засадах. Але, на справді, кількість помічників-консультантів дуже варіюється у різних народних депутатів: часто це одна-дві особи, в основному – до десяти. Помічники надають народному депутату організаційно-технічну та іншу необхідну допомогу при здійсненні ним депутатських повноважень, виконують доручення, ведуть діловодство.

У Верховній Раді немає штучного інтелекту, який би миттєво аналізував документи, приймав релевантні рішення, генерував тексти, віднаходив необхідну інформацію. Всі, на перший погляд, прості завдання передбачають необхідність виконання ряду інтелектуально непростих підзавдань. Але цьому не навчитись завчасно.

Та хоч професія народного депутата законодавчо не вимагає наявності жодного рівня освіти та спеціалізації, очевидно, що людині, претендуючій зайняти таку високу, відповідальну посаду, принаймні слід розвивати в собі важливі особисті якості: вміння висловлювати свою думку і слухати, здатність до самоорганізації та дисципліни, уважність до деталей, стресостійкість, комунікабельність, порядність. А чи успішно пройдуть чинні народні депутати суспільний тест на професійну придатність, побачимо вже за результатами наступних виборів.

 

фото: NEED / animation studio

benderska_tetyana.plus.png

Бендерська Тетяна

                                                                                                    випускниця Програми стажування молоді в Апараті Верховної Ради України 2019 року

Undefined