«Щоби стати членом НАТО, можуть піти роки. Для цього має бути виконана серйозна робота»

img_1214_0.jpg

5 березня 2020 року в рамках співпраці Апарату Верховної Ради України з Програмою НАТО-Україна з професійного розвитку (NATO-Ukraine Professional Development Programme) відбувся навчальний модуль для учасників та учасниць Програми стажування молоді в Апараті. Метою зустрічі було ознайомлення інтернів та інтернок з особливостями роботи НАТО в Україні, його роллю та практичною підтримкою крізь призму безпеки, оборони та інформаційної складової.

Зустріч розпочалася з вітального слова Миколи Михайловича Лещенка — керівника Відділу розвитку персоналу Управління кадрів Апарату Верховної Ради України. Він закцентував увагу на закріпленні в Конституції стратегічного курсу нашої держави на членство в НАТО, поінформував інтернів та інтернок щодо тренінгів та професійного навчання для державних службовців за сприяння Програми НАТО-Україна з професійного розвитку (NATO-PDP) та зазначив про сучасний навчальний тренінговий центр в Апараті Верховної Ради України, відкриття якого планується наприкінці цього року. Розпочала навчальний модуль Барбора Маронкова — Директорка Центру інформації та документації НАТО в Україні.

Що таке Центр інформації та документації НАТО?

Як зазначила гостя, Центр інформації та документації НАТО (ЦІДН) є одним із двох закладів НАТО в Україні (другий — це Офіс зв’язку НАТО в Україні). До головних функцій центру належить підвищення рівня обізнаності населення України про НАТО, підтримка державних проєктів та програм. Співпраця Центру з українським Парламентом обумовлюється й підтримкою НАТО курсу України на інтеграцію до ЄС. Метою Центру є, також, подолання стереотипів про НАТО як лише військовий блок. Спікерка наголошує, що НАТО співпрацює не лише з військовим компонентом, але й громадянським суспільством у цілому. Робота НАТО охоплює декілька рівнів: інституційний, судовий, законодавчий, економічний та рівень, який має справу з верховенством права. Для України нині важливим є законодавчий рівень, завдяки якому імплементуються важливі для держави реформи. 

Парламентська асамблея НАТО складається з делегатів 28 країн-членів. У ситуації з міжпарламентською організацією, особлива увага приділяється Комітетам із питань оборони та розвідки. Вони є важливими органами не лише на внутрішньодержавному рівні для кожної країни, але й на рівні НАТО, оскільки секретні служби окремих країн формують Північноатлантичний альянс як такий. Сесії відбуваються двічі на рік — навесні та восени.

Роль НАТО в Україні

Незважаючи на те, що співпраця України з НАТО розпочалася 2014 року, перші кроки побудувати діалог були зроблені одразу ж після розпаду СРСР. Перед Північноатлантичним альянсом постало питання, як будувати відносини та комунікувати з незалежними пострадянськими країнами. Програма «Партнерство заради миру», ухвалена у 1994 році, сформулювала стратегію двосторонньої кооперації між НАТО й країнами колишнього Радянського Союзу (і не лише) стосовно того, в який спосіб будувати діалог та як допомогти країнам перейти від радянської системи та створити нові демократичні інститути. Дипломатична й військова присутність стали першим поштовхом для майбутніх трансформацій.

У 1997 році був створений Центр інформації та документації НАТО, а з 1999 року Північноатлантичний альянс розпочинає комунікацію з країнами Центрально-Східної Європи.

З огляду на 90-ті роки, рівень громадської підтримки Альянсу в Україні надзвичайно виріс — наразі це 60%. Результат може відрізнятися в залежності від регіону (передусім це градація Захід-Схід). До того ж, як стверджує Барбора, теперішнє соціально-політичне й культурне середовище кардинально відрізняється від того, яким воно було до 2014 року. Нині Україна демонструє неабиякий інтерес до НАТО, а громадяни (особливо студенти, журналісти й не байдужі до міжнародної політики люди) є більш поінформованими щодо діяльності Північноатлантичного альянсу.

Нині НАТО пропонує політичну та практичну допомогу, а також підтримує Україну в умовах збройного конфлікту з Росією. Через військову та інформаційну підтримку зростає й рівень обізнаності українського населення.

Через довірчий фонд Альянс виділяє кошти на дуже специфічні потреби в різних сферах, як-от кібербезпека, медицина, реабілітація військових тощо.

Окрім цього, НАТО має Програму з професійного розвитку, надає політичну підтримку та консультаційну допомогу.  Північноатлантичний альянс ділиться досвідом інших країн, які також співпрацюють з НАТО, а також залучає своїх експертів для роботи в тій чи іншій країні, які працюють у конкретних сферах (логістика, система постачання, кібербезпека, військова сфера тощо).

До інструментів, які допомагають досягати цілей нашій державі в контексті співпраці з Альянсом, належить Річна національна програма Україна-НАТО.  Плідній співпраці України з НАТО також сприяють спеціальні зустрічі з конкретних питань. Такі зустрічі мали лише 3 країни — Україна, Грузія та Росія.

До завдань, які постають перед НАТО з Україною, належить пошук шляху для майбутньої комунікації. «Щоби стати членом НАТО, можуть піти роки. Для цього має бути виконана серйозна робота. Кожна країна вирішує, чого вона хоче», — зазначила Барбора Маронкова.

Після лекції учасники та учасниці Програми стажування в Апараті традиційно змогли поставити запитання гості. Багато кого цікавило питання співпраці Північноатлантичного альянсу з громадянським суспільством, громадськими організаціями та медіа, а також переваг та ризиків членства України в НАТО. Щодо комунікації, Барбора відповіла, що НАТО співпрацює з українськими університетами, проводить лекції, зустрічі із журналістами та профільними міністерствами. Північноатлантичний альянс надає гранти, а також у рамках NATO Spring Academy є можливість дізнатися про міжнародну безпеку. Щодо кооперації з медіа, директорка  Центру інформації та документації НАТО в Україні зазначила, що нині відбувається співпраця з незалежними медіа («Громадське телебачення», «Європейська правда» тощо). «Українські журналісти є більш відкритими до співпраці, що, зі свого боку, дозволяє запускати нові ініціативи й створювати нові продукти», — зауважила спікерка.

Стосовно переваг і можливих ризиків, Барбора відповіла, що, згідно з Вашингтонським договором 1949 року, усі країни можуть стати повноправними членами НАТО. Альянс, зі свого боку, пропонує колективну безпеку та «парасольку» від потенційних загроз. Кожна країна повинна мати самодостатню армію на національному рівні, щоби захистити не лише себе, а й брати участь в операціях Північноатлантичного альянсу. «У даному разі необхідно досягати консенсусу, формулювати складні (часом жорсткі) політичні рішення й чітко знати, чого ми очікуємо», — наголосила гостя.

У відносинах між Україною та НАТО сталися два позитивних зрушення. З одного боку, Альянс завдяки інформаційній роботі позбавляється негативного іміджу на теренах пострадянського простору, а з іншого, 2014 рік для України відіграє основну роль в остаточному виборі вектору міжнародної співпраці на користь НАТО та ЄС. «2014 рік став вирішальним, адже Україна зрозуміла, якою вона хоче бути. І тепер вона додає швидкості, щоби надолужити згаяне», — відповіла Барбора, завершивши свій виступ.   

Практична допомога  НАТО Україні: з огляду на безпеку та реформу оборони

Лектором другої частини розмови про НАТО став радник із безпекової політики, а також представник НАТО в Україні Томаш Стрихаж. Послужний список спікера рясніє від військової до дорадчої діяльності як урядової, так і парламентерської ланки. У сукупності вже десять років Томаш присвятив співпраці з нашою державою, тому за правом може вважатися чи не найдосвідченішим військовим аташе з питань України.

Під час лекції спікер звернувся до розгляду таких важливих питань, як-от національна ментальність українців. За його словами, десятиліття тому майже ніхто не розмовляв українською, а прорадянська керівна гілка сприймала членів НАТО не інакше, як ворогів. Недбалість, обмеженість та страх перед змінами — от, як Томас, характеризує ті часи.

Проте сьогодні все змінилось. Із появою Інтернету та розповсюдженням політики відкритості Україною було зроблено чималий крок уперед. На підтвердження цих слів спікер звертає увагу на те, що сьогодні під час тренувань учасники використовують оновлену військову техніку, а дії спрямовані на взаємодію між собою задля досягнення спільної мети. 

Томаш Стрихаж відповів і на те важливе запитання, яке турбує кожного свідомого громадянина нашої країни. Які ж переваги для України від вступу в НАТО? Томаш назвав насамперед підвищення рівня безпеки за допомогою унікального вікна можливостей, яке може надати програма. НАТО для українців має великий потенціал стати справжнім каталізатором у питаннях еволюції української спільноти, однією з рушійних сил, якою вона є й нині, хоча й не сповна.

Проте цей шлях є доволі тернистий, адже вимагає подолання багатьох перешкод задля досягнення повноцінного членства нашої держави. Безпековий сектор, на переконання військового, є найбільшою проблемою, адже йому, насамперед, бракує прозорості. А такі характеристики, як багатофункціональність, масштабність та гібридна природа галузі, не мають бути притаманними закладу такої природи. У європейських країнах  безпековий сектор займається безпосередньо проблемами на рівні держави та її менших одиниць, проте в Україні туди ж входить прокуратура, відділ із боротьби з антитерористичною діяльністю тощо. До того ж, у тій самій структурі відбувається розслідування злочинів (зокрема, економічних — ідеальний осередок для виникнення корупційних схем). Однак найбільшою перешкодою Томаш вважає викривлену ментальність, застарілі стандарти та супротив суспільства до необхідних змін.

На запитання, що він вважає найбільшою політичною помилкою з боку України, військовий вказав на занадто тісні стосунки з Росією до 2014 року. Плоди від цієї зовнішньої, так і внутрішньої взаємодії ми пожинаємо й сьогодні.

 

Вікторія Слободянюк

інтернка Управління кадрів Апарату Верховної Ради України

Марія Шкурко

інтернка Секретаріату Голови ВР

Undefined