Сучасні конституційні процеси в Україні

Інтерни, які лише розпочали свій шлях у політиці, були дуже зацікавлені ознайомитись із конституційними процесами, котрі нині відбуваються в українському суспільстві. Адже ще півроку тому нова влада анонсувала 465 змін до Основного Закону, деякі з яких вже ухвалені або перебувають у цьому процесі. 

Як зазначив Богдан, Конституція де-юре — документ, ухвалений ще 1996 року. І відтоді зазнав деяких змін, але де-факто — це той суспільний договір, за яким ми всі сьогодні живемо.

За словами спікера, основна проблема Конституції України — дисбаланс усіх гілок влади, коли ніхто насправді не розуміє, хто за що відповідає.

Цьому сприяють також недосконалість тексту Конституції (а це проблема, яку можна було б вирішити достатньо просто, якби в цій системі не було політичної складової) і певний архетип сприйняття президента як абсолюта тими, хто ніколи не залучався до владних рішень.

За останні півроку ухвалили 7 законопроєктів про внесення змін до Конституції України. І хоч усі так чи інакше стосуються питання дисбалансу, зазначив Богдан, але вони не вирішують цієї проблеми. 

Зокрема й тому, що не йдуть одним законопроєктом і не розглядаються комплексно, а орієнтовані на два напрямки:

- посилення ролі президента в державі, що само собою не є погано чи добре, але більш відповідає моделі президентсько-парламентської республіки, а не парламентсько-президентській, в якій ми живемо;

- бажання дати народу те, чого, на його думку, він прагне.

Цього стосується й, наприклад, пропозиція зменшення кількості народних депутатів із 450 до 300.

Найпоширенішою є думка, що кількість депутатів у парламенті має залежати від кількості населення в державі. Але, за словами Богдана, насправді не існує жодної формули чи пропорції визначення такої кількості. У різних країнах вона формувалась історично. Тому цифра щодо 300 депутатів насправді не є обґрунтованою, як і не була кількість у 450. 

Окрім цього, як зазначає експерт, розглядали всі ці 7 законопроєктів хаотично. Вони не отримали належного громадського обговорення, як цього вимагає процес. Богдан допоміг інтернам побудувати логічні схеми та зрозуміти всі тонкощі. Дізналися, що законопроєкт, яким Президент отримав повноваження призначати та звільняти голів Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) та Державного бюро розслідувань (ДБР), Конституційний Суд України своїм рішенням визнав таким, що не відповідає Конституції, але внаслідок певних особливостей законодавчого процесу ці рішення гарант таки ухвалив. Що в майбутньому, коли відбудуться зміни в політичній системі, може дати можливість зацікавленим особам підривати легітимність призначень очільників цих органів і дискредитації їхньої роботи загалом.

Під час дискусії обговорили також нюанси та значення інших законопроєктів, які перебувають на різних стадіях законодавчого процесу. Зокрема, щодо скасування депутатської недоторканності, додаткових підстав дострокового припинення повноважень народного депутата (щодо прогулів засідань Верховної Ради й так званого «кнопкодавства»), скасування адвокатської монополії, наділення народу України правом законодавчої ініціативи та створення нових посад уповноважених Верховної Ради.

Під час сесії «запитань-відповідей» інтерни також мали можливість подискутувати з експертом щодо питань реформи децентралізації та можливого впровадження інституту префектів, повного циклу публічної політики, ефективність конституційних скарг та інших питань, що стосуються сучасних політичних реалій в Україні.

Undefined