Валентин Гладких: «Вибачте, але іншої еліти для вас у нас нема…»

Глаза нам режет знаний свет,
Во тьме незнанья мы спокойно пребываем,
Зачем же мы на все хотим найти ответ,
Неужто так слепыми стать мечтаем?

Валентин КорніЙОвич,
зі збірки «ДК dance. Танатос vs Ерос»

 

Здавалося, це буде звичайний четвер – день зустрічей з народними обранцями та громадськими діячами. Але після спілкування з нашим гостем, стало зрозуміло, що цей четвер надовго залишиться в пам’яті багатьох, а його вислови стануть крилатими.

«Зазвичай мене запрошували на Орієнтаційний тиждень, але в останні роки відмовилися від цієї практики, адже сказали, що я вбиваю віру в світле майбутнє…і люди втрачають мотивацію щось робити…», – як вам такий початок однієї із щочетвергових зустрічей інтернів Програми стажування в Апараті Верховної Ради України та Адміністрації Президента України?

Валентин Гладких – кандидат філософських наук, політичний експерт та аналітик, людина із загостреним критичним мисленням, 15 років пропрацював на ниві державотворення  в Апараті Верховної Ради України, автор двох художніх книг, людина, котра знає безліч цікавих письменників і ділиться назвами повчальних фільмів, і врешті-решт затятий футболіст. Незважаючи на всі ці звання, Валентин залишається щирою, відвертою та самоіронічною людиною, з радістю готовою поділитися своїми знаннями та дати дружню пораду давно вже не першому поколінню інтернів.

2018.04.05._gladkyh_2.jpg

 

До перемоги через визнання поразки….

«Шлях до знань починається з визнання свого незнання, шлях до сили починається з визнання своєї слабкості і, нарешті найголовніше, шлях до вирішення проблеми починається з усвідомлення наявності проблеми…», – Валентин Гладких.

Як часто ви стикалися з ситуацією, коли справа вже зроблена і необхідно розбиратися з наслідками? Чи часто ви уявляли лише найкращий варіант розвитку подій, забуваючи прорахувати ризики? Наскільки важливо іноді мисли критично? На думку Валентина, найважливішим умінням людини  ХХІ століття стає саме вміння  визначати проблеми до того моменту, коли вони стануть помітними всім іншим, це дає неймовірну фору вже на початку шляху. На жаль, іноді спрацьовує правило: спочатку робимо, потім думаємо, і в цьому основна помилка людини. Краще бути готовим до найгіршого сценарію розвитку подій і вибудовувати свою поведінку шляхом пошуку балансу між гіпотетичними втратами  і гіпотетичними здобутками, визначати ризики.

«Можна знайти тисячу фактів, які підтверджують теорію, але вони нічого не варті, чогось вартий лише той єдиний факт, який здатний спростувати цю теорію. Можливо, ця методологія хибна, але я користуюсь нею і з оптимізмом дивлюсь у майбутнє».

На підтвердження цього Валентин розповів історію про давнішнього друга, а також порадив інтернам подивитися фільм «Реквієм за мрією» як підтвердження того, що часто події розгортаються за зовсім несподіваним сценарієм, у результаті чого людина може опинитися в безодні.

2018.04.05._gladkyh_3.jpg

«Українська політична еліта» міф чи реальність?

«Часто я чую прокльони в бік «української політичної еліти, і в такій ситуації я просто відповідаю: вибачте, але іншої еліти для вас у нас нема…», – посміхаючись, говорить Валентин.

Дуже часто на просторах нашої Батьківщини можна почути, що в Україні відсутня політична еліта. На думку Валентина Гладких, така відповідь хибна, адже саме питання поставлено неправильно. Спростовувати той факт, що політична еліта та політичні лідери в Україні існують, – марнування зусиль та часу. Краще поставити питання: «Наскільки ця еліта та лідері виконують свої функції?»

Основна проблема, на думку Валентина, полягає в тому, що саме суспільство робить вибір на користь такої політичної еліти та політичних лідерів. Доказом може слугувати регресія: якщо до першого класу вступила n-кількість учнів, то до університету вступає лише третина з них. Студентів, котрі закінчать університет з відзнакою, ще менше. На думку лектора, багато українців втрачають наснагу до навчання, і в цьому лежить корінь проблеми, адже про яку еліту тоді може йти мова?

«Якщо враховувати, скільки зусиль ви доклали, щоб виграти конкурс та потрапити на Програму стажування, то вас сміливо можна вважати майбутньою політичною  елітою! Якщо не ви, то хто…?»

«Соціальні ліфти ХХІ століття»

Під час лекції Валентин Гладких надав короткий перелік «соціальних ліфтів», які існують у світі:

1. Вдале народження, або «гарна карма». Цей принцип діє в усіх куточках світу, починаючи дикими племенами, закінчуючи розвиненими країнами.
2. Шлюбні відносини та родинні зв’язки.
3. Шоу-бізнес або спорт. Представники висококонкурентних та високорентабельних сфер діяльності.
4. Кримінал. Цей соціальний ліфт не дуже місткий, але, як і раніше, продовжує працювати.
5.  Власні знання, потенціал та талант. У розвинених країнах цей ліфт найбільш місткий, на жаль, в Україні він часто буває на ремонті.

«Перш ніж починати свій шлях, визначся, де знаходишся ти і в який ліфт маєш шанс потрапити… Але завжди будь обачним, адже іноді помилково можна зайти не в той».

Якщо ви хочете розібратися в усіх аспектах соціальної мобільності, а також остаточно визначити, які ж існують типи «соціальних ліфтів», то наш спікер радить вам прочитати книгу американського економіста та соціального філософа Дугласа Норта «Насильство та суспільні порядки».

2018.04.05._gladkyh_4.jpg

 

Яке майбутнє чекає на Україну?

Під час лекції інтерни торкнулися дуже цікавого, але водночас болючого питання економічного зростання нашої країни.

«Якщо навіть зараз почнуться фантастично успішні реформи, які не будуть стикатися з спротивом влади та суспільства і водночас вони виявляться надзвичайно ефективними, все одно на нас з вами чекає не безхмарне майбутнє, адже  існують певні закономірності економічного зростання. Показник більше ніж 6% на рік – це фантастика, яку здатні показати лише найунікальніші країни. Безумовно, можливе швидше економічне зростання, якщо на просторах країни знайдено нафту або золото. Швидкий Ахіллес ніколи не наздожене неквапливу черепаху, якщо на початку руху черепаха знаходиться попереду Ахіллеса», – зазначає Валентин.

«Ця ситуація має також позитив для певного прошарку суспільства, адже якщо вам поталанило стати багатим у бідній та відсталій країні, то можна вважати, що вам дозволено все…, усе те, що не дозволено аналогічним багатим у розвинених країнах. Але тут необхідно бути обережним, адже невідомо з якого боку від бідності опинишся ТИ».

 

А хто ТИ в цьому житті: Д’Артаньян чи гвардієць кардинала?

Обговоривши різноманітні питання, які стосувалися не лише сьогодення, але й майбутнього українського народу, Валентин Гладких завершив:    

«Усі ми в дитинстві дивилися мультфільми та художні фільми, де здебільшого протистояли добрі та злі персонажі, яким же персонажем хотів бути ти? Хто для тебе був ідеалом для наслідування? Невже хтось у дитинстві уявляв себе в ролі нещадного гвардійця кардинала, а не шляхетного Д’Артаньяна… Я впевнений, що ні! Так і в дорослому житті: перш ніж ухвалювати якісь рішення та вживати певних дії замислись, яку зараз роль граєш саме ТИ... в іронічному фільмі під назвою «ЖИТТЯ»».

2018.04.05._gladkyh_1.jpg

kopyl.pngОлена Копил, 
інтернка Європейського інформаційно-
дослідницького центру при ВРУ

 

Українська